Усі ми знаємо що під мотивацією персоналу мається на увазі управління поведінкою співробітника. Оскільки зараз бити або морити голодом працівників ніби як не можна (хоча з точки зору мотивації було б доречно), а направляти їх поведінку (думки, почуття, бажання) в потрібну для працедавця сторону треба, на будь-якому підприємстві, що сформувалося, існує фахівець, який вирішує цю проблему. Я неодноразово був мотивований і мотивував сам. Тому маю свою думку і хочу висловити, хоча ніхто про це не просить.

Окремо хочу наголосити, що усе сказане торкатиметься виключно нашого ремесла — додрукарської підготовки. Тому спершу спробуємо намалювати портрет типового працездатного (!) спеціаліста. Як правило, це чоловік старше 25 років, значну частину часу проводить за компом, вміє знаходити і обробляти потрібну йому інформацію — вчитися самостійно, в силу специфіки роботи здатний сам приймати рішення.

Практично усі мої колеги є автономними бойовими одиницями, які здатна обробити безліч різнопланових завдань щодня, про що часто окрім них ніхто не знає. Адже не знаючи нюансів нашого роду діяльності суть і міру значущості вирішуваних проблем зрозуміти неможливо.

Сюди ж додамо уважність до деталей, здатність виділяти головне з множини, терплячість і здоровий перфекціонізм. Виходячи з портрета — працювати з таким співробітником фахівцеві з кадрів явно не просто. Їм і самим один з одним буває складно. Тому найчастіше відділ додрукарської підготовки є співтовариством людей, працюючих незалежно один від одного. Хоча простий розподіл праці істотно збільшив би їх продуктивність. Але для цього потрібні дві речі: наявність «ідейного» лідера і «чесна» мотивація.

Чесна вона тому, що спочатку визнає очевидні речі. Перша з них — це те, що люди працюють за гроші. Якщо людина може працювати швидше, але не отримуватиме за свою працю більше — швидше він працювати не буде. Будь-які внутрішні оптимізації (написання і використання скриптів, розподіл праці і інше) відбуваються швидко і органічно якщо ведуть до збільшення доходу учасників процесу. І навпаки, будь-який почин, що прийшов «згори» від людини не прагнучої «ділитися» результатами оптимізації приречені на провал. До речі, «оптимізатори згори» такі провали часто або не помічають, або не визнають, звідси велика кількість явно потворних схем роботи відділів додрукарської підготовки.

Друге — людям не треба брехати і тоді вони швидше за все не брехатимуть вам. Все тямущі спеціалісти навчилися всього самі. Часто вони йдуть на роботу з метою засвоїти щось нове:  потестувати специфічне програмне забезпечення, попрацювати з друкарським устаткуванням високого класу. Природно, що на співбесіді вони чесно скажуть, що хочуть вчитися та розвиватися, так само чесно умовчать про те, що навчившись вони швидше за все захочуть збільшення зарплати і не досягнувши своєї мети найімовірніше змінять місце роботи. Бути «кузнею кадрів» невигідно для будь-якого підприємства, дивно що не всі це розуміють.

Ще один момент — це мотиваційні размови про перспективи підприємства. Часто люди, що проводять подібні бесіди, говорячи про розвиток підприємства толком не можуть нічого сказати про перспективи відділу додрукарської підготовки. Хоча ні для кого не секрет, що збільшення кількості замовлень приведе спочатку до праці після закінчення робочого дня (причому не завжди справедливо оплачуваною), а закінчиться розширенням відділу. Тобто із зростанням об’єму продаж швидше за все мінятиметься кількість фахівців з додрукарської підготовки, але на їх доході це мало позначиться. Виходячи з нашого «портрета спеціаліста» не розуміти цього всього він не може — може тільки виду не показувати.

Третє — людям треба розвиватися. Додрукарська підготовка — це середовище, що постійно змінюється: міняються програми і їх версії, удосконалюються друкарські процеси і матеріали. Навчання фахівця з додрукарської підготовки триває увесь час і не закінчиться ніколи. Це одна з приємних сторін професії. І якщо середовище не сприяє придбанню нових знань — рівень фахівця неминуче знижується. А це не треба ні йому, ні працедавцеві. Тому якщо співробітник витрачає день на написання скрипта, який в майбутньому може оптимізувати його діяльність, — має бути можливість зробити це протягом робочого дня без зайвих пояснень. Сюди ж — тестування нового програмного забезпечення. Навіть якщо економічний ефект від цього буде негативним — таке відношення мотивує краще, ніж «дякую» або «кращий співробітник місяця».

Усі три пункти цілком очевидні речі, але на жаль практично ніде (принаймні в нашому регіоні)  не реалізовані. А шкода — гадаю, що зрештою виграли б усі.